Відео Критичне мислення

презентація

     

  МЕДІАОСВІТА ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО МИСЛЕННЯ УЧИТЕЛЯ ТА УЧНЯ

           Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Медіаосвіта як напрям педагогічної діяльності покликана давати знання, розвивати вміння і навички правильної, корисної та культурної поведінки у медіапросторі. Розвиток медіаграмотності та медіакультури є надзвичайно важливим фактором виховання морально-етичних, духовних якостей та формування громадянської позиції особистості.  Сьогодення вимагає від учнів та учителів сприймання та використання медіазасобів як інструменту пізнання, створення медіатекстів та можливості підтримки контактів з користю для свого розвитку, вдосконалення та збереження здоров’я і психологічного комфорту. Медіаосвіта створює підґрунтя для формування та розвитку інноваційного мислення педагогів та дітей. Інноваційне мислення розширює світогляд, відображає погляди та переконання, обумовлює активізацію усіх видів діяльності, зумовлює модернізацію системи життєвих цінностей, стимулює рух уперед, розширює інтелектуальні, творчі й духовні ресурси особистості.
        Медіаосвіта дає змогу учням отримати необхідні знання через різноманітні способи використання засобів масової комунікації: критичний аналіз; дослідження; самостійний пошук інформації та інші види розумової діяльності. Завдяки розвитку медіаграмотності та медіакультури відбувається формування в учнів здібностей до самоорганізації, самонавчання, та саморозвитку. Завдяки розвитку названих якостей учні набувають навичок виконання вправ та завдань на оволодіння різноманітними навчальними вміннями. Одним із важливих сучасних напрямів виховання учнівської молоді є формування медіакультури. Розвинена медіакультура особистості передбачає здатність до адекватного сприймання, критичного аналізу, осмислення та обґрунтованої оцінки різноманітної медіапродукції. Медіакультура, медіаграмотність педагогів та учнів розвиває вміння, навички та здібність до створення власних медіатекстів, а також творчої інтерпретації, переосмислення переструктурування існуючих .
    Формування медіакультури особистості має забезпечити розвиток пізнавальних інтересів, адекватного, художнього й творчого сприймання, критичного мислення, творчих здібностей дорослих та дітей. Медіа-інформаційну грамотність варто розвивати та формувати з допомогою засобів масової комунікації та на матеріалі медіа.  У світі без інформаційних меж і обмежень медіа часто формують соціальні, моральні, етичні, художні, естетичні цінності та інтереси особистості, а також стають важливим фактором впливу на її свідомість, інтелект та світоглядні позиції
     Інноваційне мислення учителя та учня як база STEM-освіти      Ось лише деякі з цих оригінальних творчих завдань:

як давно виникла медіакультура? Підготуйте повідомлення на тему «Коротка історія розвитку медіа»;

як присутність або відсутність мас-медіа впливає на суспільство? Уявіть собі, що вам треба розповісти про медіа-людину, яка ніколи з ними не зіштовхувалась. Напишіть коротке есе про вплив медіа;

виділіть типових персонажів ігрових видів медіа (фільмів, розповідей, телепередач);

використовуючи фрагменти з різних журналів, складіть новий журнал для нової аудиторії.

В якості одного із завдань рекомендується дискусія про фільм (телепередачі й т. п.). При цьому учні повинні розповісти про те, що їм подобається, а що не подобається в конкретному медіатексті. Російські лідери медіаосвіти (Ю. Усов, О. Баранов та ін.) розробили докладні плани подібних дискусій (із запитаннями вчителя, чітко виділеними етапами дискусії тощо). Для канадського підходу до медіаосвіти, очевидно, характерна інша позиція. Учням дається можливість вільно, без запропонованої вчителем схеми або структури викласти свою думку в дискусії.

При цьому методика медіаосвіти, прийнята в навчальних закладах США:

а) інтегрована у вивчення різних шкільних предметів (історії, мистецтва, англійської мови та літератури, екології й ін.);

б) спирається на ключові поняття медіаосвіти (категорія, мова, агентство, технологія, аудиторія, репрезентація тощо);

в) базується на вивченні визначених тематичних розділів, пов'язаних із процесом створення медіатекстів, їх видовими та жанровими особливостями, структурою й характеристиками, ідеями, функціонуванням у суспільстві й т. д.;

г) ґрунтується на концентричному вивченні медіаматериалу - замість послідовного або лінійного вивчення ключових аспектів медіаосвіти (скажімо, від «агентства» до «категорії», «технології», «мови» тощо) практикується повернення до тих самих ключових аспектів (понять) на рівнях, що ускладнюються;

д) широко використовує такі традиційні форми навчання, як урок, практичні та семінарські заняття, екскурсії, самостійні роботи, факультативи, однак перевагу віддає практичним заняттям (застосування медіатехнологій: виготовлення афіш, відеозйомка, складання синопсисів, сценарних планів і т. д.); саме тут найбільш ефективно використовуються проблемні (наприклад, аналіз сюжету, ситуацій, характерів персонажів, авторської точки зору медіатексту, співставлення різних точок зору тощо), евристичні, дослідницькі методи (перевірка гіпотез, моделювання: гіпотетична або реальна зміна різних параметрів медіатексту), дуже часто з опорою на ігрові завдання (імітація визначених медіапроцесів - технологічних, економічних, юридичних; театралізовані «постановки» й т. п.), на співробітництво у групах і колективні дискусії, залучення додаткового інформаційного матеріалу, експериментування.

У здійсненні подібної методики американські медіапедагоги бачать не тільки технологічні та матеріальні, а й моральні проблеми (В якому ступені медіаосвіта може сприйматись як вторгнення в особисте життя учнів? В якому ступені медіаосвіта розкриває почуття школярів і студентів, зазвичай приховані від стороннього погляду? Чи варто медіапедагогу спиратись тільки на медіатексти улюблених учнями жанрів і тем? В якому ступені медіаосвіта може сприяти змінам у свідомості аудиторії? В якому ступені медіапедагоги можуть виступати як цензори медіатекстів і точки зору учнів, які відповідно відбираються для занять? і т. д.).

Наприклад, один із лідерів медіаосвіти у США К. Тайнер пропонує такі шляхи використання аудіовізуальних медіа у класі:

аналіз інформації (розвиток «критичного мислення»). Аналіз медіатекстів може мати інтердисциплінарний та інтерактивний характер;

участь школярів у створенні навчальної медіапродукції (відеозйомки), що дозволяє заохотити спільний вибір теми, змісту, концепції для майбутнього медіатексту, шляхів практичної реалізації проекту. При цьому «експертами» й «учнями» можуть бути як школярі, так і вчителі;

оцінка - учителі й учні спільно встановлюють оцінні критерії. При цьому оцінюються як індивідуальні роботи учнів, так і їхня діяльність у групі інших школярів чи студентів;

реструктивізація - вільні блоки уроків, вільні плани індивідуального та групового навчання.

Багато педагогів і дослідників уважають, що найбільш ефективні методичні підходи в рамках теорій медіаосвіти як формування «критичного мислення» та культурологічної медіаосвіти повинні спиратись на «ключові поняття медіаосвіти» (Л. Мастерман, наприклад, виділяє 18 таких понять). Дійсно, це дуже важливо. Однак із приводу кількості й конкретного змісту такого роду базових понять у сучасній медіаосвіті дотепер існують різночитання. Практично кожна асоціація медіаосвіти, наукова школа, державна чи громадська організація прагне «використовувати медіаосвіту як стратегію для досягнення своїх головних пріоритетів - у сфері соціальної моралі, телевізійної цензури, доступу до медіа, здоров'я населення або запобігання шкідливих впливів».. У цьому ж ключі діяв американський освітній центр (U.S. Office of Education), розробляючи програми, спрямовані на розвиток в аудиторії розуміння психологічного впливу реклами, стилю та змісту медіатекстів, уміння відрізняти факти від вимислу.

Педагог-дослідник Стенфордського дослідницького центру Б. Мінз висунула методичну концепцію «навчання із залученням». Ось деякі її показники:

учні залучені у визначення та міжпредметні творчі практичні завдання;

учні беруть участь в інтерактивному навчанні;

учні співробітничають;

учні навчаються через дослідження й пошук;

учні відповідальні за своє навчання. 

Американський медіапедагог Д. Леверанз систематизувала вимоги до знань і вмінь, що пред'являються до учнів шкіл різних штатів США у процесі медіаосвіти.

Ось основні з них:

учні повинні мати доступ до друкованих, візуальних та електронних медіа з різними цілями;

учні повинні володіти термінологією медіаосвіти;

учні повинні розуміти, що всі медіатексти містять «повідомлення» (messages);

учні повинні вміти «декодувати» й аналізувати (за допомогою так званого «критичного аналізу») медіатексти в історичному, соціальному та культурному контексті, розуміючи при цьому відносини між аудиторією, медіатекстом і навколишньою дійсністю;

на основі отриманих знань учні повинні мати можливість створювати власні медіатексти різного характеру, обговорювати свої медіапроекти, як і медіатексти, створені іншими людьми.

При цьому цілі контакту аудиторії з медіа диференційовані за віком учнів у такий спосіб.

А. Аспект доступу до медіа (включаючи термінологію)

Молодший шкільний вік - використання медіа для:

інформації та розваги;

найпростіших дослідницьких робіт;

навчання;

оцінки мови медіатекстів і деяких їх форм і жанрів (новини, анімація, реклама, драма тощо);

знання термінології найважливіших частин медіаобладнання (камера, проектор, комп'ютер, слайд і т. д.), уміння виконувати основні операції на цьому обладнанні;

уміння розрізняти частини медіатексту (наприклад, кадри);

знання основних медіапрофесій (журналіст, режисер, оператор і т. д.).

Середній шкільний вік (4-8-й класи американської школи):

використання широкого кола медіа для інформації, розваги та комунікації;

доступ до медіаресурсів для визначення, дослідження й репрезентації питань і проблем;

доступ до баз даних (бібліотека, медіатека) для пошуку первинних і вторинних ресурсів для здійснення тих чи інших проектів;

використання медіа для оцінки мови медіатекстів та їх деяких форм, жанрів і категорій;

уміння «читання», ідентифікації й обговорення аудіовізуальних текстів, у тому числі питань, пов'язаних з мовою медіа (ракурс, план, колір, звук і т. д.);

уміння описати головні функції тих чи інших творців медіатекстів і людей, пов'язаних з їх поширенням.

Старший шкільний вік (9-12-й класи американської школи):

уміння добору медіатекстів широкого спектра форм та обґрунтування причин свого вибору;

доступ до медіаресурсів для визначення, дослідження й репрезентації питань і проблем;

доступ до баз даних (бібліотека, медіатека) для пошуку первинних і вторинних ресурсів для здійснення тих чи інших проектів, уміння добору тих даних, що найкраще підходять для даного проекту;

використання медіа для оцінки мови медіатекстів і широкого кола їх форм, жанрів і категорій;

уміння «читання», ідентифікації й обговорення аудіовізуальних текстів, у тому числі питань, пов'язаних з мовою медіа, включаючи такі складні, як «монтаж», робота редактора й т. д.;

уміння описати головні функції тих чи інших творців медіатекстів і людей, пов'язаних з їх поширенням (включаючи маркетинг, прес-макет, політичні кампанії в медіа й ін.).

Б. Аспект аналізу медіатекстів («Медіа містить повідомлення, яке треба проаналізувати»)

Молодший шкільний вік:

дослідження типології фабул, що зустрічаються в медіатекстах, і порівняння нових типів фабул з тими, котрі були відомі учням раніше;

використання раніше отриманих знань і вмінь;

пояснення своїх переваг стосовно медіапродукції;

ідентифікація й опис різних стереотипів у медіатексті (наприклад, герой, лиходій і т. д.).

розуміння розходжень між видами медіа (преса, ТВ, кіно й т. д.);

розуміння деяких шляхів організації матеріалу в медіатексті;

аналіз того, як словесні й візуальні символи утворять якесь значення (наприклад, роль знаків у рекламі);

знання різних типів реклами в різноманітних формах і видах медіатекстів;

розгляд типів сюжетів, використаних у рекламі, новинах, документальних та ігрових медіатекстах;

розуміння й пояснення зав'язків, розвитку дії та розв'язки сюжету в медіатексті.

Середній шкільний вік (4-8-й класи):

визначення способів побудови сюжету (наприклад, за допомогою закадрового тексту);

аналіз кількох сюжетних ліній в оповіданні;

уміння ставити запитання з приводу головної думки медіатексту, вираження думки з приводу його змісту (точність, доречність, упередженість і т. д.) і форми;

опис того, як різні елементи медіатексту допомагають створити атмосферу та зміст добутку;

порівняння власного досвіду з аналогічним досвідом у сфері медіа всередині своєї вікової групи;

розуміння деяких стереотипів опису медіатекстів різними учнями їх вікової групи, у тому числі того, як на ці описи впливають різні соціальні, расові та культурні особливості;

розуміння специфіки жанру й виду медіатексту (реклама, новини, телешоу й т. д.);

розуміння ряду шляхів організації та представлення життєвого матеріалу в медіатексті;

розпізнавання символічних кодів, використовуваних медіа (кадр, ракурс і т. д.);

пояснення того, як інформація співвідноситься з кодами й умовностями медіа;

аналіз того, як впливає на медіатекст відсутність або наявність реклами;

розгляд того, як одна й та сама історія може бути адаптована для різного типу аудиторій;

розпізнавання сюжетних моделей і того, як вони використовуються в документальних та ігрових медіатекстах.

Старший шкільний вік (9-2-й класи):

розуміння сюжету як серії сконструйованих умовностей, таких як мотиви вчинків персонажів, епізоди, ієрархія подій і героїв і т. д.;

аналіз яких відкрито виражених ідей, тих чи інших пристрастей (упередженостей) авторів медіатексту мається на увазі;

розуміння, що основний зміст медіатексту передається через комбінацію елементів (таких як звук, кадр, перспектива тощо);

порівняння гендерних, соціальних і професійних стереотипів у медіатекстах різних «культурних полів»;

розуміння того, як жанр проясняє очікування аудиторії стосовно змісту медіатексту;

розуміння ряду шляхів організації й представлення життєвого матеріалу в медіатексті та критичний аналіз думок інших учнів;

аналіз того, як символічні коди, використовувані медіа (кадр, ракурс і т. д.), можуть взаємодіяти один з одним для створення визначеного змісту тексту;

аналіз ефекту впливу реклами, розгляд значення реклами для комерційних медіа;

порівняння шляхів, якими різні види медіа інтерпретують схожі фабули чи історії;

порівняння й аналіз медіатекстів однакових і різних типів (наприклад, репортажі в різних газетах, на телебаченні, у системі Інтернет).

В. Аспект оцінки медіатекстів (критична оцінка медіатекстів в історичному, соціальному й культурному контексті, включаючи розуміння відносин між аудиторією, медіатекстом і навколишньою дійсністю)

Молодший шкільний вік:

розуміння різниці між реальною подією та її відображенням у медіатексті;

постановка запитань про зміст медіатексту на основі своїх знань і життєвого досвіду;

опис деяких деталей медіатексту й того, як вони роблять цей текст більш цікавим;

дослідження шляхів, якими медіа може впливати на особистість;

вираження власних переваг під час дискусії про медіапродукцію;

уважне та критичне «читання» медіатекстів, призначених для розваги, розуміння їх основних ідей, змісту;

дослідження впливу медіа на оточення учнів (родина, дім, школа);

визначення того, для якої аудиторії призначений той чи інший медіатекст.

Середній шкільний вік (4-8-й класи):

визначення різниці між реальною подією та її відображенням у медіатексті, дискусія на цю тему;

постановка запитань про різні аспекти медіатексту, таких як трактування, валідність (ваговість, обґрунтованість) фактичного матеріалу, їх порівняння з думкою інших учнів, вираження своєї думки;

визначення, аналіз та інтерпретація медіатексту з погляду аудиторій, що належать до різних культур, віку, освітніх і соціальних рівнів і т. д.;

використання медіатексту для дослідження людських відносин, нових ідей, своєї та чужої культури («діалог культур»);

оцінка ефективності різних елементів, використовуваних у медіатексті;

вираження власних переваг під час дискусії про медіапродукцію й обґрунтування свого вибору;

уважне та критичне «читання» медіатекстів;

усвідомлений вибір медіатекстів для свого «читання» й опис того, як зміст відбиває розважальний чи інформаційний аспект;

аналіз впливу медіа на професійний розвиток і дозвілля людей;

аналіз того, як «медіапослання» створюється з урахуванням різних типів аудиторії.

Старший шкільний вік (9-12-й класи):

визначення різниці між реальною подією та її відображенням у медіатексті, дискусія на цю тему;

підбір прикладів соціальних впливів деяких медіатекстів;

розпізнавання конкретних й абстрактних значень у медіатексті, розуміння того, що люди сприймають медіатексти диференційовано - у залежності від багатьох факторів, таких як вік, стать, раса, життєвий досвід;

використання медіатексту для дослідження людських відносин, нових ідей, своєї та чужої культури («діалог культур»), критичний аналіз медіатекстів, пояснення того, як медіатексти можуть впливати на аудиторію;

оцінка ефективності різних елементів, використовуваних у медіатексті, та пояснення причин такого роду впливів;

вираження власних переваг під час дискусії про медіапродукцію й обґрунтування свого вибору;

уважне та критичне «читання» медіатекстів, включаючи різні розважальні й навчальні медіатексти, аналіз окремих компонентів тексту, їх впливу;

аналіз впливу медіа на переконання та ціннісні орієнтації людей, включаючи їх зміни;

аналіз впливу медіа на аудиторію в залежності від типів медіапродукції.